17. Ходи, води // Мара стужа // Ходи, води // Нас не недужи // Ходи, води // Мара Хвороба // Ходи, води // Несыта утроба // Ходи, води // В зиме сумеречной // Ходи, води // Да не суперечно // Ходи, води // Да на перепутьи // Ходи, води // А про нас забуди // Ходи, води // Всё без упокою // Ходи, води // От нас стороною!
18. Во требу Маре полагаемы: мясо сырое и мясо готовленное, сало, пиво, молоко и сытое, и кислое, хлеб и чёрен, и бел, и подгорелый, моркови и редьки.
19. Требой не обносить, но от всех собрати и, очистив, до Мары её вести. Не во огонь требу, а на костье насадить, а питья долу возлить, ко подножию древа.
20. Во огонь же покидать старые и порченные вещи тех, кто здесь, дабы погорели все невзгоды и хвори.
21. Запалить же от огнища ещё сук со тряпьём и им пред ликом Мариным провесть несколькожды, сии словеса при том возрекая раз за разом: «Маре-Матушке во честь да во славу, а нам Марой не поятыми быти, и да от хворей-невзгод очиститься!» А вслед, речи продолжая, пройти до каждого Родовича, что в обряде стоит, и провесть тем огнём близ лица и дланей его, також и себе содеяв прежде, абы спалить всяку недобрость. Сук же заворотить во огонь. Или иначе всё: запалить светоч и по ряду пустить, абы каждый сам над огнём руку подержал.
22. Во хвост обряду речь о Маре-Матушке сказания, о силушке Её, о деяниях, кому да в чём помогла, кого да как наказала.
23. А далее уж сами судите-рядите как делать — тихо обряд блюсти, во беседах и со думами, иль рядиться в саже сваляться, да игры в беса заводить, да колобродить со смехами многими.
24. Блага нам всем! Маре-Матушке — прославление!
Гой, Черна Мати! Гой-Ма!
Слава Роду!
[2001]
Встреча Велеса — Деда Мороза — на Украине
(По материалам украинских Родноверов)
6 грудня— Свято Велеса Зимового — Діда Мороза. Батько Велес у Своїй зимовій іпостасі. Врожай вже давно зібрали, заплели Велесу «бороду» з колосків на родючій ниві, зерно та інші дарунки щедрої Осені сховано — буде що їсти взимку. Худоба у стайнях, пастухи вже подякували Велесу на останьому осіньому випасі на траві, попрохали Його про благополучну зимівлю тварин до першої весняної зелені. Бджоли — «Божі мухи» — теж зимують, пасічники принесли хвалу Велесу і чекають разом зі своїми підопічними тепла. Все завмерло у Природі, дерева сплять, багато з тварин лісових, полевих та водних також впало у міцний сон до самої Весни.
Велес Волохатий — Зимовий Господар — Дід Мороз має вкрити Мати-Землю білим кожухом, щоб вона теж гарно відпочила, набралася сил, щоб було чим дати нове життя на новому оберті Річного Кола. Він ходить вночі у заметеному снігом лісі, чекаючи великого Свята Зимового Сонцевороту — Різдва Коляди. Це під Його ногами порипує сніг, у Його очах відблискують холодні зимові зорі та Місяць, що срібно висить у студеному чорному Небі. Це Йому, Вовчому Пастирю, Діду Ведмідю покірні лісові мешканці... і навіть люті вовки в останній місяць Зими у Його слугах.
Волхви, жреці Його, провадять темними зимовими ночами таємні дійства... палає високе вогнище у замерзлому лісі... пара з рота разом із словами замовлянь... червона жертовна кров на білому снігу.